Ірландський дзвоник.

Ця ніжна зелена квітка вражає незвичайністю  та запам'ятовується назавжди.

Її одразу ж хочеться виростити на своїй клумбі.

Дуже стильна , навіть дизайнерська красуня.

На зараз користується попитом у флористів , які використовують її для формування як живих букетів так й гербаріїв.

Отже  такі рослини як молюцелла набирають популярність рок за роком. 

З історії походження  молюцелла  зовсім не новітня рослина,є споміни про неї ще у 1570 році. 

Вважається  що родом ця незвичайна красуня з Сірії, завдяки приємному пряному аромату з нотами цитрусових,там її називають молуккською мелісою.

 Я теж спочатку сплутала живці молюцелли з мелісою, спантеличив мене саме аромат листя.

 В Европі найбільше розповсюдження вона отримала на Британських островах,жителі яких є великими естетами, здавна віддавали перевагу  різним садовим дивовижним рослинам.  Англійська назва молюцелли   Ірландські дзвоники (bell of Ireland), саме так її називають й в Німеччині  (Glocken von Irland). 

Не дивлячись на свій несамовитий вигляд ,молюцелла має відношення до родини ясноткових.

Це доволі розгалужена рослина висотою  65 - 70 см.

Прямостоячі пагони щильно вкриті блідо - зеленими ,великими, до 5 см в діаметрі , "дзвониками". Саме вони надають декоративність довгим,колосоподібним суцвіттям.

Внутрі кожного "дзвоника" можна побачити  дрібненькі біленькі квіточки з двогубним віночком.У основання  приквітників "дзвоників" знаходяться невеличкі,але доволі колючі  щипи. То ж вона не тільки  гарна ,але й трохи небезпечна .

Листя округлі, невеличкі, зубчасті по краях, росположені рідко, завдяки довгим черешкам виступають за межі суцвіть.

Квітує молюцелла   з кінця червня до осені.

 Молюцелла — холодостійкий, достатньо  посухостійкий світлолюбивий однорічник. Вона виносит легку  полутінь, особливо добре як що притінок припадає на самий  спекотний  час дню.

Висаджувати молюцеллу  треба в місцях , захищених від вітру,тому що стебла рослин внутрі полі ,та швидко ломаються від вітру.