Ввечері вже не було а ні сил,а ні бажань,хотілося просто ...
Навіть,не знаю ,що саме хотілося просто). Ноги якось самі спрямували до супермаркету,а там я побачила його ...
Він дивився на мене своїми яскраво жовтими очима,в бісики в його очах були такими ,що в них не можна було не закохатися...
Все вирішилося швидко та одразу, додому ми поїхали разом.
Він всю дорогу дивився на мене стримано ,але відверто,а я вже собі малювала приємні моменти.
Як потрапили домів,пам'ятаю не дуже,але на його стриманість я відповіла ініціативою,все вийшло доволі стрімко...
Один
, другий ,третій...
І тільки після третього бокалу моя спрага майже втамувалася,бо яблучний сидр,це божественно!)))
