Зустріч з Легендою.

Мені дуже важко далася ця розповідь,я довго не могла наважитися щось написати,можливо емоції мали" перебродити та відстоятись". 

Ми з подругою приїхали на регіональний форум "Стійкість та відновлення:лідерство жінок у прифронтових зонах" до Києва.

Вже оформилися ,підіймаємося ліфтом кожна до свого поверху,з нами підіймалася жінка. Дивлюся на неї,розумію,що обличчя дуже знайоме,що точно по ФБ ми в друзях,але згадати не можу.

Думка про знайому жінку мене не покидала до самого ранку,до початку форуму,лише після оголошення спікерів,і зрозуміла,хто ВОНА...

Ірина Довгань - жінка легенда, людина,яка змінила багато моїх поглядів на життя...

Коли в серпні 14 го року я побачила фото Ірини,саме те,що облетіло весь світ,я не повірила в його реальність.Воно було надто жахливим для того, щоб бути реальності. Так,в РФ тоді багато було маніпуляцій,то ж будь яку інформацію треба було перевіряти, щоб упевнитися чи то чергова пропаганда та маніпуляція чи то правда. Я перегорнула декілька джерел, які незалежні,всюду інформація була відповідною. Так,це була жахлива реальність. Саме тоді Ірина Довгань стала для мене прикладом стійкості та незламності,відображенням самої України,яку оббрехали,зв'язали,навісили маніпулятивні ярлики та намагалися зломати морально та фізично..

Можливо,саме ці емоції,які я відчула тоді,додали мені мотивації у намірі їхати до України .

Весь час форуму я шукала моменту,щоб підійти до пані Ірини,привітатися та подякувати їй за її незламість та силу духу. Нарешті,момент з'явився,я її покликала на хвилинку... Пані Ірина не очікувала,що я "вивалю" на неї стільки емоцій,але ми привіталися,обійнятися... Потім ,пані Ірина скаже,що я її "спровокувала" на розповідь. Я не хотіла,правда. Але ,спогади накатили,як хвиля. Пані Ірина ніби знов опинилася там,у серпні 14 року,у  окупованому Донецьку,серед вбивць та гвалтівників"братського народу". Потім вона скаже,що деякі факти досі не розповідала нікому,але я її "спровокувала". Навіть уявити це все жахливо,але де взяти сили це все пережити,а потім ще й допомогати іншим,хто потрапив у подібні ситуації та пережив подібний жах.

Але пані Ірина змогла. 

Пишаюся знайомством, дякую за все ! Незламна,вільна,сильна духом донька України! Пані Ірина - народний Герой !

Роздуми ранкові).

Вранці поки їду на волонтерку ,завжди слухаю радіо, сьогодні щось у ведучих були спогади про шкільні роки,у кого  та як з вимовляннях  певних слів виникали труднощі.Кожний приводив різні приклади,а мені раптово згадалося...

Скільки років мені тоді було,вже не можу сказати точно,але ще задовго до школи.

Не складалося у мене з "тєстом",от не можу вимовити,та й годі,все одно виходить "кєсто". В ті роки на Кубані в родинах майже кожного дня щось випікали з борошна та смажили,а у мене "кєсто" хоч ти що... Багато хто намагався мене виправляти,але марно.

У сестри моєї мами чоловік був з Мордовії,яким  чином їх родина опинилася на Кубані,то вже окрема історія,але мені вона не відома,в той же час вся Кубань розмовляла суржиком,як тоді казали "кубанська балачка",де більшість слів було з української мови. То він мені й каже,мов чого ти страждаєш,кажи просто " ТІСТО "!

Дивно,але вимовити слово "тісто" вийшло з першого разу,то мабуть у мене з дитинства щелепа україномовна))).

Дім це...

Якось  між нами дівчатками зайшла розмова про ...

Звісно,про чоловіків)))

Мій коханий чоловік зараз далеко,але кожного разу ,коли телефонує,каже ,що дуже скучив та сумує по дому.

То ж подруга каже,що звісно так,бо дім,це не місце,це люди ,які поруч,які чекають,кохають ,сумують та сподіваються на краще,які мріють про майбутнє разом,які завжди підтримують та вірять.

Оце я вже тиждень думаю про цей вислов,та  в голові купа питань,на які у мене немає відповіді.

Адже я втратила свій дім ,як місце, більше ніж 10 років тому,а дім ,як рідних людей, набагато раніше.

У мене немає дому в будь-якому розумінні... То й що ж мені із цим "щастям "робити???

А  сьогодні я зрозуміла, навіть як що у мене немає дому ,то я сама можу стати домом для іншої людини,місцем сили,місцем відпочинку та мрій,місцем де завжди затишно та комфортно. Я буду домом  та  фортецею одночасно, для свого коханого чоловіка, а ще міцним тилом де завжди підтримають,зрозуміють ,допоможуть та заспокоять.

То й буде мій дім також...

Сидр.

Понеділок зазвичай важкий день,але на цей раз був надважкий,навалилося все раптом та одразу.

Ввечері вже не було а ні сил,а ні бажань,хотілося просто ... 

Навіть,не знаю ,що саме хотілося просто). Ноги якось самі спрямували до супермаркету,а там я побачила його ...

Він дивився на мене своїми яскраво жовтими очима,в бісики в його очах були такими ,що в них не можна було не закохатися...

Все вирішилося швидко та одразу, додому ми поїхали разом.

Він всю дорогу дивився на мене стримано ,але відверто,а  я  вже  собі малювала приємні моменти.

Як потрапили домів,пам'ятаю не дуже,але на його стриманість я відповіла ініціативою,все вийшло доволі стрімко...

Один

, другий ,третій...

І тільки після третього бокалу моя спрага майже втамувалася,бо яблучний сидр,це божественно!)))

День Бабака.

Ранок почався ,вірніше сказати не почався,ні все ж таки почався ,але зовсім не так як очікувалося.

Поки моя машина була в ремонті,мені для пересування дали іншу,але вона чомусь не захотіла зі мною спілкуватися,просто відмовилася з брелка відмикатися від сигналізації. Що я тільки не робила,здерла собі весь манікюр об той брелок,плюнула ,та й поїхала громадським транспортом.

Цей брелок мені цілий день перед очима,голова не працює,бо думки "як пересуватися". Тут мені повідомляють,що можна забирати мою з ремонту.

Їдемо з ЮГ по машину,нам віддають ключ,звичайний ,чорний з брелоком. До машини ,з кнопки не відкривається,та й пишіть не так як раніше,дивно якось... Спробували ключом ,не до кінця заходить ключ,мабуть замок замерз,бо погода та ще, січень , Водохреща,був мороз та сніг,потім відлига та дождь... 

Пішли по  ВДешку,запшикали всюди,не входить ключ,та й годі... Знов кнопкою,знов пишіть якось дивно...  Та що ж за день такий,просто якій то день бабака,мало того що не моя машина не відкривається,то моя теж не відкривається...

І тут до мене повільно доходить,що це не мій ключ,а пишіть машина поряд. Бо у мене на ключах усілякі

фенечки дівчачі,а тут нічого.

 Боже,як ми сміялися! ЮГ навіть фоткав мої ключи, мабуть буде всім розповідати))). Бо каже,ну як можна було не побачити ,що інший ключ.

 А хто зна як!?))) Сама в шоці.)))

З прийдешнім Новим роком!

Зовсім скоро,вже за декілька годин піде від нас геть 2025 рік ...

Цей рік  для нас був важким,тому ,що ми втрачали...Друзів, близьких, кращих...

Також він був різнобарвним на події,на емоції, почуття. Дякую цьому року за досвід,за переживання,за те що вижили,за усвідомлення завдяки кому...

Дякую,що не втратили віру,що спроможні мати надію,що зберегли в серці любов один до одного,в в душі тепло наших взаємин.

Дякую тобі,коханий,що ти у мене є та залишаєшся поряд,що наші почуття тримаються ,а з годом тільки міцнішають та перетворюються  на щось більше та краще,не дивлячись на обставини та відстані між нами.

Бажаю у Новому році нам з тобою не втрачати,не зважати,не ... Й ще багато різних НЕ... Але нехай буде більше різних ТАК !!!

Нагадую,що я тебе дуже люблю,ти у мене найкращий,а я твоя назавжди!

З Новим роком,моє кохане серденько!

Ірландський дзвоник.

Ця ніжна зелена квітка вражає незвичайністю  та запам'ятовується назавжди.

Її одразу ж хочеться виростити на своїй клумбі.

Дуже стильна , навіть дизайнерська красуня.

На зараз користується попитом у флористів , які використовують її для формування як живих букетів так й гербаріїв.

Отже  такі рослини як молюцелла набирають популярність рок за роком. 

З історії походження  молюцелла  зовсім не новітня рослина,є споміни про неї ще у 1570 році. 

Вважається  що родом ця незвичайна красуня з Сірії, завдяки приємному пряному аромату з нотами цитрусових,там її називають молуккською мелісою.

 Я теж спочатку сплутала живці молюцелли з мелісою, спантеличив мене саме аромат листя.

 В Европі найбільше розповсюдження вона отримала на Британських островах,жителі яких є великими естетами, здавна віддавали перевагу  різним садовим дивовижним рослинам.  Англійська назва молюцелли   Ірландські дзвоники (bell of Ireland), саме так її називають й в Німеччині  (Glocken von Irland). 

Не дивлячись на свій несамовитий вигляд ,молюцелла має відношення до родини ясноткових.

Це доволі розгалужена рослина висотою  65 - 70 см.

Прямостоячі пагони щильно вкриті блідо - зеленими ,великими, до 5 см в діаметрі , "дзвониками". Саме вони надають декоративність довгим,колосоподібним суцвіттям.

Внутрі кожного "дзвоника" можна побачити  дрібненькі біленькі квіточки з двогубним віночком.У основання  приквітників "дзвоників" знаходяться невеличкі,але доволі колючі  щипи. То ж вона не тільки  гарна ,але й трохи небезпечна .

Листя округлі, невеличкі, зубчасті по краях, росположені рідко, завдяки довгим черешкам виступають за межі суцвіть.

Квітує молюцелла   з кінця червня до осені.

 Молюцелла — холодостійкий, достатньо  посухостійкий світлолюбивий однорічник. Вона виносит легку  полутінь, особливо добре як що притінок припадає на самий  спекотний  час дню.

Висаджувати молюцеллу  треба в місцях , захищених від вітру,тому що стебла рослин внутрі полі ,та швидко ломаються від вітру.