До Дня Державного Прапора України.

Любі друзі,а пам'ятаєте школу?)

Як нас вчили ,що Прапор то є святиня! Так,пафосно,але ми ж тоді не все розуміли,хоча поняття,що це щось найцінніше було.

І з покон віку за Прапор катували,вбивали,вмирали ,страждали найкращі сини та доньки України. Саме під Прапором звільнялися Землі та відбувалися найважливіші події.

Безліч Прапорів нашої Великої Країни об'єднаннує  Державний Прапор ,тому що саме він вказує на приналежність до певної Країни, а саме до нашої вільної,квіточої,єдиною України,яка такою була,є й буде!

То ж вітаємо всіх зі святом,з Днем Державного Прапора!

 Бажаємо всім Скорішої Перемоги,Сил, Натхнення, Невтомністі ,Віри в нашу Незламну Армію, найгарнішу,найспівучищу Мову !

Дякуємо щиро всім,хто поряд,бо разом ми зможемо все!

Ще мить...

Кожного дня ти бачиш навколо себе багато чого щемливого ,й гадаєш ,що вже нічого не зможе тебе здивувати.

Але раптом серед пораненого,понівеченого війська ,ти помічаєш молоду дівчинку з почервонілими від сліз очами,яка чекає на евакуацію свого коханого. Вона підхоплюється при кожному руху з боку невідкладної,бачить,що вивезли не ЙОГО, знову сідає на своє місце й починає сама себе вмовляти: заспокійся,тримайся, не плач...

Отже відчиняються двері,виїжджає каталка з дуже важким пораненим,дівчинка підхоплюється,не може стримати сльози,раптом починає бити себе долонями по щоках,промовляючи: не можна,не плач,він не має цього бачити...

Більш за все дівчина 

не хоче,щоб  коханий побачив її слабкою,бо вона сильна ,бо вона незламна ,як сама Україна.

Важкий день.

Сьогодні у мене був дуже важкий день. Емоційно.

А знаєте чому?

Тому,що я

побачила мертву людину.

Ну, тобто людина ходить,розмовляє,щось робить,але вона мертва...Очи пусті та мертві.

5 діб... П'ять,с@ка,й@баніх діб,27 хлопців утримували населений пункт "С" під постійною навалою орків.

Я не можу собі уявити,що бачили ці люди...

Як вони вижили. 17 вийшло.Кажуть ,ми не здали,нас просто вибили звідти.

Але я побачила мертву людину...

Ми ніколи не зможемо їм віддячити, щоб ми не робили.

А він каже,можна вас обійняти? І плаче...

Господі, захисти наших котиків! Закрий їх від ворога лютого своєю святою волею!

Дякую кожному захиснику та кожної захисниці!

ПЕРЕМОЖЕМО!

Нехай буде проклята у віках зелена влада,яка це допустила...

З Днем Матері.

Я дуже люблю свою маму,щиро вітаю її та бажаю многая літа.Вдячна за все ,що вона для мене зробила. Мами,вони як гудзики,на яких все тримається !

Але ж я ,

така собі мати...

Спочатку ти чекаєш на появлення дитини,потім не спиш ночей,не встигаєш поїсти чи ще чогось зробити... Потім кожного дня шаленієш від досягнень маленької( чи маленького ), відчуваєш безмежне щастя від материнства, намагаєшся зробити все можливе,щоб твоя дитина розвивалася та відчувала себе добре.

А потім діти виростають,у них з'являються свої інтереси і все таке інше,а ти намагаєшся йти в ногу з часом, щоб розуміти та й ще допомогати своєї дитині.

Ти все намагаєшся зрозуміти,підтримуєш та допомогаєш. Але колись настає час,коли порозуміння треба тобі. 

От тоді ти стаєш поганою мамою.

Я не скаржуся,зовсім ні. На все в цьому світі є свій час,і на взаємовідносини теж. Шкода,що цього часу не дуже багато. Можна чекати все життя,й не дочекатися ,бо життя надто коротке...

Тому вітаю всіх справжніх та гідних матусь зі святом!

Бажаю вам терпіння, витримки,безмежної,щирої любові до дітей та від них так само!

Щасливої долі!

Танчик.

 Успіх в бою, остаточна поразка противника.

Таке тлумачення слова"Перемога". Але це не про Перемогу. Це про збереження життя...

Що на зараз найважливіше ? Звісно , життя наших захисників. Тому мій побратим,мій найкращий друг "Танчик" поїхав виконувати бойові завдання. Зокрема врятовувати  нашіх хлопців.

Дякую тобі,друже,за те,що був поряд,за те що не підводив,за те,що працював ,за те що був слухняним,за те що рятував.

Ще перед началом вторгнення ти мене навчав їздити без світла,без генератора, без гальма,без гіропідсилувача,без пічки,без генератора та ще купа всього ,що починається з "без"...

А я тебе завжди питала:" Друже ,я

розумію,що ти мене до чогось готуєш. Але до чого?".

24.02.22. мені стало зрозуміло до чого...

Тому ти працював ,навіть тоді,коли не було де заправити пальне,бо ти перетравлював пальне з БТРів,з Танків,все що могли на той час дістати наші захисники.

Хлопці були здивовані,коли побачили,чисто дівочий варіант))).

Пояснила,що любить ласку,що не треба смикати ,все дуже лагідно))).

Посміхалися.

Так і поїхав,гордий,незламний,з прапорцем над дахом.

Мій дорогенький.

Дякую тобі,друже за все ! Ти назавжди залишаєшся моїм другом,бо ти ж пам'ятаєш,що "Ми з тобою одної крові ".

Живи якомога довше,рятуй нашіх котиків, найкращій Танчик в світі.

Люблю,ціную, дякую!

БАМ.

Ну,а тепер,до чого тут БАМ...

Ви пам'ятаєте той день,коли я знайшла кошеня на смітнику та вирішила забрати його до дому?

Отже,запхала його за пазуху,їду собі та нікого не чипаю,але відчуваю,що дуже холодно в машині. А пічка там сам собі режисер, коли хоче відчиняється,але частіше сама по собі зачиняється. Попереду сунеться якась автівка,дуже повільно,нервує мене,але що зробиш,тягнуся за нею, перехрестя,червоний колір світлофору,тисну на гальма,та намагаюся дістатися тої ляди,яка зачиняється та не пускає тепло в салон.

І ось тут я відчуваю ЧПОК...

Чи то я  відпустила гальма,чи то ще щось сталося,але я його" чпокнула".

Вискочив водій,я дуже погано взагалі пам'ятаю, ніби відчинила вікно. Щось він там кричав про те,що я накоїла ,та я у всьому винна. Тут кошеня вилізло з під курточки,а я тицнула в нього пальцем,та сказала ,що він винен...

Воділа трохи підохуїв. Оговтався,та почав мені показувати якусь стару дірку у своєму бампері. Ну,я ж бачу,що від моєї необачності там тільки трошки фарба постраждала й все, більше  ніяких пошкоджень немає. Посперечалися,він погодився,що трохи перегнув,але хотів компенсації. Я запропонувала йому 300 грн,які були у мене в кішені,але він вимагав чогось додати. Що я могла запропонувати? Кажу, візьміть ще котика, дивіться якій він гарний,виросте,буде Вам мишей ловити та пісеньки співати...

Бачили б ви ,як він на мене дивився... День відчининих дверей у псіхушці ))).

Більше у мене нічого не було. Забрав він 300 грн,котика не взяв. Я подякувала, вибачилася,та поїхала далі. Тому назвала кошеня БАМ,від скороченого бампер.

А ще я зрозуміла як працює перст божий.

А тепер уявіть собі,як би передо мною був не цей старенький автомобіль,а якась крута тачка з мажором за кермом.

Отож... Тому ,дякуючи Богу,ми дісталися до дому,дитина підростає та щаслива,але виявилося,що це дівчинка. Ну що ж ,БАМ дуже гарне дівоче ім'я))).

К детям.

Дорогие мои,всегда любимы и родные Любочка,Славик ,Никусик !

Думаю,что настало время поговорить.

Так,ещё болит,ещё тяжело,ещё страшно...

Я не прошу меня простить,это слишком много и не так просто, иногда на это уходит вся жизнь.

 Я не прошу меня понять,это и вовсе не возможно,потому как у каждого свой путь и пройти его он может только сам. Я просто прошу принять. Принять ситуацию такою,какая она есть.

На тот момент я не знала,как мне поступить и сделала то ,что посчитала нужным на тот момент, правильно - неправильно,тут уже как вышло. 

Сейчас ситуация такова,что и место ,и время,и состояние здоровья,все может сложиться в один пазл ,и каждый наступающий день или ночь могут стать последними.

Я хочу чтобы ви знали,все это время,каждое мгновение я думала о вас, просила у Бога защити для вас и помощи.

Я очень надеюсь,что ви все приняли для себя правильные решения и обезопасили себя и свои семьи, что ви надёжно защищёны. Я уверена в этом,потому ,что вы - лучшие! Я всегда гордилась и горжусь вами и всем всегда говорю,что у меня очень хорошие дети. Могу поклясться,что никому за это время никогда ничего плохого не говорила в ваш адрес,ви же знаете,я не вру.

Ещё я хочу ,чтобы вы знали,что когда вам понадобится моя помощь здесь,я готова вас принять у себя,слава богу ,что уже есть куда. Места хватит всем. Сейчас это звучит странно,но это информация на будущее,просто ,чтобы вы знали.

Наступающий год будет очень трудным и сложным для всех,как он будет развиваться не понятно никому,может случиться все что угодно.

А ещё мне очень бы хотелось ,хоть как то с вами общаться.Я понимаю ваше молчание и нежелание,поэтому спокойно,а может совсем не спокойно,принимала ваш выбор и уважала ваше личное пространство.

Но очень хочется изменить эту ситуацию.Жизнь очень короткая ,что тратить ее на молчание.

Обнимаю вас , целую! Люблю и бесконечно скучаю.

Малышам Аделине,Ярославу,Таисии самые

наилучшие пожелания ! Антону сил и здоровья!

Надо жить...С каждым днём времени остаётся все меньше и оно бесценно. Время на этой земле такой бесценный и скоротечный дар,подаренный нам всевышним,жаль  мы очень поздно начинаем понимать.И благодарить...

24 12 23.Скляр И.